МДМА кристаллы
Yo, мои дорогие ребята!
Сегодня я хочу поделиться с вами историей, которая меня просто снесла с ног. Прошлая неделя превратилась в настоящий переполох для моего разума. Так что если вы готовы услышать скандальную и убойную историю, то держитесь крепче, потому что мы копнем глубже, чем космос, чем мрак, чем Марс, да даже глубже, чем идиоты, катающиеся на парке велосипедах!
Все началось в пятницу вечером, когда я услышал о новом поставщике закладок. Ходят слухи, что это олдскульная химия и пиз*ец, который просто сносит башку на три километра. Я не мог пропустить такую возможность, ибо я - настоящий битлзкий комик с дэдвайтами, интенсивно ищущий дозу счастья.
Не теряя времени, я связался с парнем, который якобы имел эту емкость с магией внутри. Встреча была назначена на темной улице, где освещение напоминало нашу ментальную степень после ночи наркотического изобилия.
Там он предложил мне полоснуть одну каплю выпирающей из банки жидкости. Он уверял, что это будет самая безумная поездка в моей жизни. Я настоящий джанки, поэтому не мог пройти мимо такой возможности. Я заключил сделку и заплатил парню. Он вздохнул облегченно, будто бы выполнил свою грязную миссию – банковать товар.
И вот, сидя в своей скучной комнате, я смотрел на эту емкость, будто бы она была каким-то святым Граалем. А потом, я треснулся. Тетка адреналина и эйфории окунула меня в бездонное море наркотической экстази.
Он поглащал меня, словно галактику в миг. Я чувствовал свободу, будто был птицей, летящей над лесом удовольствия. Я был внутри игры Dota 2, а Dota 2 была внутри меня. Переплетение реальности и виртуальности довело меня до состояния, которое нельзя передать словами.
Я играл два дня подряд, будто бы вырос наркоманский хвост, который не позволял мне отойти от компьютера. Что бы ни было вне, ничто не могло меня оторвать от этой игровой страсти. Я был как комик в наркотическом отходняке, который нашел свое лекарство.
Время пролетало незаметно, как взлетная полоса под ракетой. Но когда эффект стал угасать, я стал чувствовать, что проклятый отходняк приближается. Моя голова закружилась, будто бы я подвергся атаке грозного босса из самой игры. У меня было только одно желание – забыть этот проклятый отходняк, забыть, что я даже существую.
Только у ребят из моих соседей был знакомый нац и я решил снова закупиться. Я связался с ним и через час уже мазался новой порцией этого чудесного порошка. Он проник в каждую клеточку моего тела, снося все мысли, оставляя лишь одну – продолжать играть.
И так я провел еще два дня, словно безумный комик, играющий до полного истощения, сливая все силы в эту виртуальную реальность, которая казалась более реальной, чем сама жизнь.
Но все хорошее когда-нибудь кончается. Настал момент, когда я сумел оторваться от экрана, оторваться от мира Dota 2. Я взглянул в зеркало и понял, что за эти два дня просто превратился в тень своего бывшего "я". Я был иссушен, исколот, как комик после долгих дней проживания на подсоединенном газу холодильнике.
Теперь я сижу здесь, с крепкими болезненными мыслями в голове и синяками под глазами. Моя игровая страсть оставила на мне горькое послевкусие и пустоту внутри. Но несмотря на это, я все еще вспоминаю, как я купил МДМА и играл в Dota 2 два дня подряд.
И если вы готовы рискнуть своей жизнью, своим разумом, своим существованием, чтобы почувствовать огонь наркотической экстази, то познайте мир закладок. Они приготовят для вас умопомрачительное путешествие вне времени и пространства. Ты будешь как комик, словно только что выпрыгнувший из заряженного бонга, треснувшегося на подъеме к небесам.
Ярокий вечір, як заскочив на закладки по Большій Васильківській. Місце було запрошливе, анаша лежала на поверхні, мов тоненький снігокатанка, що гріла мої душу та мозок. Її радості неможливо зіміряти, лише довіршувати. Цілий день чекав на цю хвилю, на цей кайф, коли мій організм знову схоплюватиме бурхливий танець з прекрасною МДМА.
Усе почалося, коли я дізнався про нову партію, яка з'явилася у нашому місті. Звістка про цю чудову речовину розлетілася швидше, ніж шмыгання твого дідька по вулиці. І ось, я вже добрався до останнього моменту: мій телефон дзвонить, іниціатором виклику є мій довірений шиз із прізвищем «Тріпер». Цей тупий сукин син вміє затрахати не на жарт!
— Ей, бруднюча, встиг биш сюди, забирай свою прописку та теревенько в машинку! — кричу я, бачачи, як він підкрадається до мене. У себе в кишені, він носить бабине серце, але молодець — робить свою справу!
Мій вірний піде на все, аби я почувався на правильній хвилі. Він підходить з похмурим виглядом, з перших слів видно, що його хтось може виллє.
— Чувак, я за тобою стежив, і підкоривши весь місцевий кафе «Табуретка», я рванувся сюди. У мене для тебе є крута покупка, на яку ти ніколи не відмовишся.
Мої очі закатилися, я знаю, що це буде знову чудове пригода. В моїй голові вже формується план, як ми з Тріпером влаштуємо охоту за пасхальними яйцями на кладовищі. Я знаю, це звучить макабрічно, але що справиш — життя наркомана не таке просте.
Слідуючого дня ми встигаємо всі підготуватися до охоти. Всі радісні, як діти з магазину з цукерками. Дехто готується на більш серйозному рівні, підтягуються і все таке. Ми виправдовуємось перед родиною, що на навчанні, але насправді знаходимося в іншому світі, і нам там кайфово!
Згідно плану, о 12 годині по обіді ми збираємося на кладовищі, де знаходиться наше таємне сховище. З кишень я достаю біле — героїн, щоб надати собі та членам команди більше енергії та витримки на охоту. Справжні наркомани знають, що героїн підносить тебе додому, а МДМА робить тебе власністю вечірки. Всі взяли чпокнутись, і тільки я ще позволяю собі одну пыряться, адже ніщо не заборонено.
Кладовище, на яке ми попадаємо, виглядає вражаюче. Старі та гіллясті дерева, під якими зненацька може виповзти зла душа. Це як незнайомці в твоїх звичних розмовах — ти навіть не помічаєш, як вона вже на тебе наступила. Ще одна пыряться, і вже маю перед собою пейзаж, який зазвучує красивими пастельними кольорами, коли скінчиться особлива священна мить, що відбувається на наших очах.
Охоту ми виконуємо, як справжні професіонали. Нам вдається знайти кілька пасхальних яєць, які ніхто не знайшов за десятиліття. Ми радіємо, як діти, отримуючи свої перші подарунки на свято.
Усе було добре, але, якщо чесно, я починаю підозрювати одного з наших членів команди. Ймовірно, хтось з них на измене. Мої думки мотаються, мов чумацький багажник, але я не готовий відчепити. Я підстриг свої довгі волосся, адже готую нову дозу МДМА, і кожен моє космічний стрижка дає мені енергію та силу.
Усі крадуться, як бандити, але я відчуваю, що це не останній поворот. Я підкрадаюся до потенційного ватажка нашої опозиції, і вимовляю ті слова, що зневірять або сповнять його довірою.
— Слухай, мій друг, я знаю, що ти на стороні світла, але я все-таки прошу вірити мені. Ми тримаємо всю нашу команду під контролем, як справжній дідусь в пансіонаті, та не дамо комусь зіпсувати нашу пригоду. Довіряй, але перевіряй.
Той погляд, що він на мене викинув, пройде в історію. Я бачу, що він згоден, але його шрами він не забуде. Однак це кешуй-ся!, ми все одно шмигаємо вперед. Нічогісінько не зупинить нас!
На другому плані знаходиться наша більшість — ми, що віримо, що наша операція вдасться, йдемо вперед і залишаємо позаду все підозри та страхи.
Героїн б'є, але МДМА робить моє тіло вічно молодим. Поєднання цих двох речовин фіксує мене на сторінці історії, де я — репера наркомана, що звивається в психоделічних танцях під свою музику.
Так, кайфувати від охоти за пасхальними яйцями на кладовищі може тільки здоровий наркоман. Відчуваєш, як кригає страх в твоєму серці, але він не знаходить виходу, бо тіло вже закручується в пастку насолоди. Все важить, але твій дух вільний.
Роздумуючи про вчинене, я зізнаюся, що наші кроки були дорогими. Але формальності, чи не так? Життя наркомана — це прожити на повну катушку, поки світ не повернеться з довгого сну.
Cвіт, дивись на нас! Ми наркомани репери, що пожираємо ночі та якнайгучніше скандуємо наші тексті — і це наша вічна доля. Її не змінити, не варто нам і шукати виправдання.
Ми випливаємо на світло, втікаємо від проблем нашого суспільства, але виростаємо дітьми нашої революції. Бо ми — воплоти змін та відмова від банального світу, де кожна мить каже тобі, що ти не можеш усе змінити. Але ми можемо і ми самі знаємо це.
Ми — репери наркомани, не зобов'язані нікому пояснювати наш світ. Ми пишемо свою музику, танцюємо на своїх закладках та шмыгаємо на своїх хвилях. І це дуже прекрасно!
А тепер, залунати з кайфу, і прощатися з тобою. Життя занадто коротке, щоб пропускати моменти, коли можна забути про все і відірватися на повну програму. Кажу це, не затримуючись — і втікаю у своє місце, де наша гордість репера наркомана переливається через краєвиди нашого хижого світу.
Всього тобі найкращого у твоєму польоті. Ми розуміємо одне одного, і це надає моїм словам сили та шкідливість. Смійся з нього, але не пішов усякий вагабунд, якого не варто взяти на серйозно. Ми всі дзвінко сміємось, але ніхто не розуміє, що наш сміх — це наша зброя, що звучить найгучніше в цій всій музиці.
Це ми, репери наркомани, не передаються перевіркам. Ми знаємо всі секрети, кожна наша закладка розповідає т
